Брати Капранови про сьогодення української літератури, своє місце в літературному процесі, кумирів, коханців та вдосконалення світу

Кажуть, що усі трагедії пишуться задля того, аби викликати.... бажання жити. Після вистави "Голодна кров" ви можете не хотіти говорити, але те, що ви хотітимете жити заради рідних та близьких - безсумнівно.

Среди древностей казацкого времени, находящихся в Днепропетровской области, могила кошевого атамана Запорожской Сечи Ивана Дмитриевича Сирко занимает особое место. В регионе, некогда бывшем центром формирования запорожского казачества и местом расположения пяти Запорожских Сечей, она остается едва ли не единственным аутентичным памятником той эпохи, который сохранился до наших дней

Вперше в нашій країні, в Українському домі, відбувся вечір пам'яті Квітки Цісик - американки українського походження, майже містичної співачки... Далеко не всім у нас відомої виконавиці-аудіомісіонерки, яка зробила для пропаганди української душі у світі, мабуть, більше, ніж за один термін Кравчук або за два - Кучма. Її емоційне неповторне виконання -просвітлена приреченість, а її доля - фатальний відхід майже на зльоті.

Настав час, коли посидіти на лавці можна лише на заповненій автомобілями шумній вулиці посеред купи неприбраного сміття. А от усамітнитися з коханою людиною в якомусь з невеличких затишних дворів неможливо, бо їх просто вже не існує. І це дійсно сумно.

За 15 років виросли ті, кого так бракувало раніше - читачі. «У нас немає читача», - звучало повсякчас у видавничо-літературних дискусіях якихось 5 - 7 років тому. Тепер в українського книговидання інший головний біль: автори.

Беда в том, что у нас более распространен другой тип «невосприятия» - тоталитарно-советский: все, что «не мое», не смеет существовать. Так сказать, «расстрелять, как бешеных собак». Такие люди никогда не говорят «не люблю», они говорят (очень авторитетно, не сомневаясь в своем праве судить!) «отстой», «бред», «это не литература», нередко даже и не читая, по советской опять же схеме «не читал, но осуждаю».

Письменник і книговидавець Дмитро Капранов, 41 рік, каже, що в Україні мають видавати майже 100 тис. нових назв книжок на рік, а друкують 17 тис. Головною проблемою видавців є імпорт і брак книгарень

Ніхто, хто точно не знав його віку, не вірить, що йому було 67. Так само важко повірити, що його вже немає серед нас. Жвавого, активного співаючого письменника Юрія Покальчука.

11 вересня о 18.00 Дніпропетровський театр одного актора „Крик" відкриває новий театральний сезон.