Блог Тимур Желдак

Знову перше вересня. Знову відправляю дитину до школи, а сам поспішаю на роботу, де чергові школярики поcтупили на перший курс. Щороку запитую себе "а що нам там кішка (тобто приймальна комісія) принесла?" Щороку розумію, що краще б не питав. Я забув уже часи, коли в університет набирали найкращих. Потім пам'ятаю часи, коли набирали "не аби кого". Сьогодні, і це не перший рік, набираємо усіх бажаючих.

Я не буду вкотре проходитися по середній школі - кого вона готує і навіщо в ній займатися 12 років, якщо на виході маємо людину, яку треба наново вчити мови (рідної, не кажучи вже про комп'ютерні), математики, читати (не баш.орг) і писати (не в контакті). Школа є школа, і освіта середня є в країні загальною обов'язковою. Хоча це теж ще велике питання - а навіщо? За умови різкого дефіциту виробничих кадрів в країні і нестачі коштів на викладання і забезпечення шкіл кількість старшокласників можна зменшити мінімум вдвічі. А потім взятися і за виші.

Університет, як і будь-яка інша організаційна структура, існує не окремо від суспільства, а в рамках загальної соціальної та економічної системи. Поки слюсар з ремонту холодильного (кранового, гідравлічного...) обладнання з руками звідки треба не отримуватиме вдвічі більше, ніж менеджер з продажу з вищою освітою, ми будемо мати стовідсоткову вищу освіту. Таку ж приблизно, як і середня. А точніше обов'язкова.

Минулого року всі 11-ті класи в місті Дніпропетровську закінчили 9760 учнів, далеко не всі з яких були зірками навчання. Цього року ця цифра (з об'єктивних показників народжуваності початку 90-х) ще зменшилася до 8700 осіб. При цьому, як і минулого року вузи міста надають бажаючим 12500 місць ліцензованого обсягу прийому.

Про які конкурси може йти мова? Про який відбір? Не забувайте до того  про сотні "пільговиків", яких потрібно зараховувати на бюджет, якщо вони хоча б просто "не дауни". Набрали усіх, хто має оцінку "4" за 12-бальною системою. З них усіх вийдуть видатні спеціалісти. Можливо.

Найперша відповідь, яка приходить на думку не тільки вам, а й міністру освіти Вакарчуку, - відібрати ліцензії в половини закладів, які за часів незалежності повиростали як гриби після дощу. В Україні 2 100 000 студентів - це кожен 20-й українець. З них майже 600 000 з'явилося цього року. 52% - студенти контрактної форми навчання. Тобто держава взяла собі "на прокорм" 280 тисяч потенційних виробничих кадрів. Скажіть мені, що в нашій державі є стільки робочих місць для висококваліфікованих спеціалістів. Чи для того, щоб збирати полуницю в Португалії, няньчити італійських дітей або водити Москвою тролейбуси так необхідна вища освіта?

Ніщо насправді цінне не може бути загальним. Ні медицина, ні освіта, ні діамантові сережки, ні автомобілі БМВ, ні п'ятикімнатна квартира - НЕ МОЖУТЬ БУТИ У ВСІХ. Це порушує системність, знищує цінність і призводить до профанації. Що робити в школі з учнями, які не здатні (меншість) або не мають ні найменшого бажання (більшість) учитись? Ставити "четвірки" і випускати в життя! Бо відраховувати зі школи у нас не можна, тому довчаться усі. Довчаться і прийдуть в університети. Де поділяться на "бюджетників" і "контрактників". Перших не можна вигонити, тому що не прийде фінансування з бюджету на наступний рік - не буде зарплати викладачів, їх потрібно скорочувати. Других не можна вигонити, бо вони дають ті невеличкі реальні гроші, за які можна зробити ремонт, купити комп'ютерів чи навчальних засобів, оновити вивіску нарешті.

От і виходить, що одні роблять вигляд, що вчаться, інші - що готують кадри для країни. Більшість з цих кадрів, щоправда, стають "менеджерами з продажів". Як в принципі робить вигляд усі: мер, що типу опікується містом, комунальники, що типу надають послуги, транспортники, що типу возять, президент, що типу керує країною і вся країна разом, яка типу прямує до Європи. Я тут сперечався рік тому про доцільність Болонської системи в рамках євро інтеграції... яка в чорта інтеграція і яка система, коли в сучасному інформаційному світі ми життєрадісно паплюжимо одну з фундаментальних основ суспільства - освіту!